Природні зони

Простягання природних зон в Африці обумовлене рівнинним характером рельєфу, розмірами та положенням материка. Через те, що південна частина Африки значно вужча і більш гориста за північну, тут простягання природних зон близьке до меридіонального. У північній же частині природні зони простягаються, переважно, вздовж паралелей.

Зона вологих екваторіальних лісів формується на червоно-жовтих фералітних ґрунтах за умов достатнього зволоження. Рослини верхнього ярусу сягають висоти 80 метрів. Другий та третій яруси представлені фікусами, різних видів пальмами та рослинами що мають цінну міцну деревину. Найнижчий ярус представлений невибагливими до світла деревоподібними папоротями, різноманітними чагарниками. Дуже багатий також і тваринний світ. Мартишки, павіани, шимпанзе, горили, птахи, кажани досить комфортно почувають себе, проводячи більшу частину життя на деревах. Наземний ярус опанували слони, носороги, леопарди, пітони. Поширені тут москіти, комарі, мурахи.

У зоні перемінно-вологих лісів домінують дерева, що скидають листя в сухий сезон.

Зона саван і рідколісся – це безкраї трав'янисті простори (трави – до 5 м) з поодинокими деревами (баобаби й акації) та чагарниками. Через те, що трав'янистий покрив не встигає розкластися за сухий сезон, в ґрунті накопичується перегній, що забарвлює його в характерний червоно-бурий колір.

Для саван притаманні яскраво виражені сезони: дощовий і посушливий, це зумовлює значні міграції тварин на великі відстані в пошуках води та їжі. Тваринний світ саван дуже різноманітний: тут можна зустріти тисячі антилоп, буйволів, зебр, що блукають у пошуках соковитої трави; біля водоймищ – жирафи, носороги, слони, бегемоти. Багато хижаків (леви, гепарди, гієни). Також у саванах дуже багато птахів, які часто біля водоймищ утворюють величезні пташині колонії.

Зона пустель та напівпустель сформувалася здебільшого в тропічних поясах. Найбльшу площу вони займають у Північній Африці через те, що північна частина материка значно ширша за південну і тут найменше відчувається вплив океанів. Переважання тут сухих і спекотних континентальних повітряних мас разом з великим перепадом температур впродовж доби призводить до швидкого руйнування гірських порід і утворення каміння та піску. Внаслідок цього формуються різні типи пустель: кам'янисті (як більша частина Сахари та Намібу), а також піщані і глинисті.

Пустельні тропічні ґрунти слабо розвинуті і часто засолені, за винятком долин річок і місць, де близько до поверхні підходять підземні води – тут розвивається багата рослинність, із давніх давен селяться люди. Ці місця називаються оазисами (найбільший – долина Нілу).

Тваринний світ пустель досить бідний. А ті з тварин, що тут мешкають, пристосовані до життя в екстремальних умовах. Так, гієна, шакал, гепард задовольняються тією вологою, що потрапляє до них із їжею. Антилопи та газелі вимушені долати сотні кілометрів у пошуках поживи.

Черепахи, ящірки, змії рятуються від спеки в норах, а на полювання виходять здебільшого, коли спадає спека. Досить часто зустрічаються тут страуси, дрохфи, жайворонки.

Зони вічнозелених твердолистих лісів і чагарників формуються в умовах середземноморського клімату на коричневих ґрунтах. Рослини добре пристосовані до сухого літа. Флора тут представлена африканськими видами дуба і бука, дикою маслиною, суничним деревом, карликовою пальмою.

У горах Африки чітко простежується висотна поясність: ліси змінюються саванами, далі вгору – луки, а на вершинах найбільших гір (навіть на екваторі) лежать багаторічні сніги.