Природні зони

Вологі екваторіальні ліси у Південній Америці називають сельвою. Ця природна зона сформувалась на Амазонській низовині, прилеглих до неї схилах Анд, а також у північній частині тихоокеанського узбережжя, і обіймає більшу площу, ніж аналогічні ліси в Африці. Тут на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть тисячі видів рослин. Дерева утворюють до дванадцяти ярусів, найбільший з яких сягає 80 м у висоту та 4 м у діаметрі (сейба). Нижні яруси – справжні непрохідні хащі (гевея, какао, динне дерева, папороті). У заводях річок росте вікторія-регія – латаття з листям до 2 м . Такий же багатий і тваринний світ (мавпа, лінивець, ягуар, анаконда тощо). Особливої уваги заслуговують колібрі – найменший птах на землі та піранья – винятково кровожерлива риба. Тутешні ліси кишать комахами і павуками.

Зони саван і рідколісся північної і південної частини материка відрізняються між собою. Савани і рідколісся Ґвіанського плоскогір'я й Орінокської низовини нагадують африканські савани з пальмами замість баобабів. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерева тут – рідкість, а на червоних та червоно-коричневих ґрунтах домінують чагарники, деревоподібні кактуси, та дерева з бочкоподібним стовбуром. Своєрідний тут і тваринний світ: на відміну від африканських саван, тут мало копитних. Тапір, пекарі, пума, мурашкоїд разом із великою кількістю мурахів і термітів – типові мешканці цих місць.

На південь савани поступово переходять у зону субтропічних трав'янистих степів (пампа). Типовим для цих місць є кліматі з великою різницею в опадах: від м‘якого з рівномірним зволоженням на сході він змінюється до більш посушливого із значними перепадами температур на півдні і заході зони. Значної шкоди тутешній природній рослинності завдають значне розорювання і безсистемне випасання худоби. З тварин цієї зони трапляються страус нанду, пампасний олень, гуанако, багато в цих місцях різних гризунів.

У південній частині материка, що називають Патагонією, сформувалась зона напівпустель і пустель – єдине в світі місце, де вони виходять на узбережжя океану в межах помірного поясу. За умови незначної кількості опадів тут досить бідний живий світ: на сіроземних і бурих ґрунтах зростають злаки, кактуси та подушкоподібні чагарники. Тваринний світ представлений в основному плазунами і гризунами, хоча трапляються пума, лама, страус нанду. Берегові пустелі і напівпустелі простягаються вузькою смугою і на західному узбережжі материка. Найсухіша частина природної зони – пустеля Атакама – найпосушливіше місце на планеті. Переважаючі повітряні маси, а також охолоджене Перуанською течією повітря не утворюють дощових хмар. Тому буває, що дощі не випадають тут по 10-20 років.

Завдяки значній висоті в Андах розвинута висотна поясність: від вологих екваторіальних лісів (гілея) на підніжжях гір в екваторіальному поясі до гірських луків на високогір'ях. Вище 5 000 м сніг ніколи не тане, перетворюючись на лід.