Клімат

Основними факторами, що визначають специфічні риси клімату континенту, є значна протяжність Північної Америки з півночі на південь, рівнинність його центральних областей, а також близьке до меридіонального простягання гірських хребтів.

Для континенту характерні значні відмінності температур різних його частин і, як наслідок, – велика різниця атмосферного тиску, що зумовлює переміщення повітряних мас із Північного Льодовитого океану і Мексиканської затоки вглиб материка.

На континенті була зафіксована найвища температура Західної півкулі 56,7°С (Долина Смерті). Найнижчі температури сягають 70°С (Ґренландія). Взимку центральні області часто стають місцем зіткнення арктичних і тропічних повітряних мас, що супроводжується значною мінливістю погоди і різкими коливаннями температур.

Домінуючим на континенті є західне перенесення повітряних мас. Однак його вплив найбільше відчувається на навітряних схилами Кордильєр. Саме тут випадає до 3 000 мм (на окремих ділянках хребтів – до 6 000 мм) опадів.

Вплив Атлантичного океану на формування клімату Північної Америки обмежується переважно прибережною смугою. Причина цьому – гірська система Аппалачі на сході материка.

Морські течії мають значний вплив на формування клімату прибережних територій Північної Америки. Завдяки теплій Аляскинській течії відчутно пом'якшується клімат тихоокеанського узбережжя помірного поясу. Разом із тим для розташованого в цих же широтах східного узбережжя материка характерним є значно суворіший клімат внаслідок впливу холодної Лабрадорської течії.

Підсумовуючи можна сказати, що для материка характерним є надзвичайна контрастність температурних умов, переважання західного перенесення повітряних мас у помірних широтах і обмежений прибережними територіями вплив океанів.