Географічні відомості про українські землі в давнину

Геродот (V ст. до н.е.). Давньогрецький історик, один із перших відомих географів і вчених-мандрівників. В 4-й книзі його монументальної праці «Історія» (всього 9 книг) подано перший систематичний опис життя і побуту скіфів, а також кіммерійців, таврів та інших племен, що заселяли південно-українські степи з їх родючими ґрунтами та багатими пасовищами. Геродот детально, мальовничо і цікаво описує гори і річки нашої прабатьківщини, хоч називаються вони тепер по-іншому.

Петахія Реґенсбурзький. В 1174 р. мандрівник здійснив подорож до Вавілонії і Сирії. Його шлях пролягав із Праги, крізь Польщу, Русь, землі Кедарські (половецькі), землі хазарські (Крим), Вірменію, Мідію, Персію, Палестину. Після Палестини Петахія, напевно, повернувся додому морським шляхом через Візантію. Книга про його мандри була вперше видана в 1595 році, пізніше багато разів перевидавалася. Опис подорожі містить цікаві відомості про Русь, половецькі землі, кримських караїмів тощо.

Джованні да Плано Карпіні (1182–1252). Чернець-францисканець, італійський місіонер у 1245 році проїздив через Південну Русь, прямуючи за дорученням Ліонського собору в степи Монголії, до ставки великого хану. В його праці «Історія монголів» є багато цікавих відомостей про стан справ на Русі одразу після татаро-монгольської навали. Твір Плано Карпіні поширився по всьому Заходу, багато разів виходив латинською і живими європейськими мовами.

Вільгельм Рубрук (1220–1293). Фламандський монах-францисканець здійснив подорож до монголів через Крим та країни Азії. В книзі «Звіт брата Вільгельма Рубрука про його поїздку на схід в роках 1253 до 1255» залишив цінні відомості про місто Солдайя (Судак).

Нікколо і Маффео Поло. Венеціанські купці, батько й дядько Марко Поло, мандруючи із Константинополя в кримський улус Золотої Орди, а потім на Середню Волгу, Самарканд, Бухару, Монголію, також подорожували теренами України, про що залишили письмові свідчення.

Ібн Баттута (1304–1377). Арабський мандрівник і письменник відплив із Синопу в Кафу (Феодосія), потім відправився в Солдайю (Судак) та Солхат (Старий Крим). Вздовж узбережжя Азовського моря подорожував до міста Азак (Азов), а звідти – в Маджар. Далі його шлях пролягав у Хаджи-Тархан (Астрахань). Звідти із свитою цариці відправляється до Константинополя. Після нетривалого перебування у столиці Візантії повертається в Хаджи-Тархан, а потім до столиці Золотої Орди – Сарай-Берке. Оповіді про свої подорожі Ібн Баттута поклав в основу книги «Подарунок споглядачам про дива міст та чудеса подорожей». Цей твір також містить цінні відомості про тогочасну Україну.

Афанасій Нікітін (? –1475). Російський мандрівник, купець. Здійснив подорож із Твері по Волзі до Каспійського моря, а потім до Персії та Індії (1468–1474). На зворотному шляху відвідав африканський берег (Сомалі), Маскат і Туреччину. Із турецького Трапезуну (Трабзон) дістався Кафи (Феодосії), далі на північ по Дніпру через Київ мандрівник вирушив до Смоленська, але, не дійшовши до нього, помер. Книга «Ходіння за три моря» – опис цієї захоплюючої подорожі.