Українські Карпати

Передкарпатська височинна область. Уздовж північно-східної частини Зовнішніх Карпат вузькою смугою на 300 км простягається Передкарпатська височина, гірські породи якої зім’яті в складки. ЇЇ висоти коливаються від 200 до 700 м. Височину прорізають численні річки і потоки, що впадають у Дністер (Стрий, Свіча, Лімниця та ін.). Далі на південний схід несе свої води Прут, найбільшою правою притокою якого є Черемош. Українське Передкарпаття – унікальний район видобування, переробки і використання мінерально-сировинних ресурсів (нафта, природний газ, самородна сірка). Це район сільськогосподарського та рекреаційного (Моршин, Трускавець) природокористування. Тут зосереджені великі лісові масиви (найбільший – Чорний Ліс).

Зовнішньокарпатська область. Зовнішні Карпати – невисокі й середні гори. Складаються з трьох послідовно витягнутих з північного заходу на південний схід гірських пасом. Це Східні Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати.

Східні Бескиди – низькі, пологі, сільськогосподарсько освоєні гори. Найвища вершина г. Магура (1362 м).

Горгани вищі, ніж Бескиди. Протяжність пасма – близько 75 км. Для них характерні кам’яні осипища. Ближче до Передкарпаття гори чергуються з великими плоскими долинами річок – правих приток Дністра. Найвища вершина г. Сивуля-Велика (1836 м).

Покутсько-Буковинські Карпати. Їх ширина – до 25 км, довжина – близько 80 км. Це низькі з пологими, часто куполоподібними, формами гори у вигляді паралельних хребтів. Максимальна висота – г. Ротило 1483 м. Гори порівняно добре освоєні.

Вододільно-Верховинська область. Вона простягається на південний захід від Зовнішніх Карпат і паралельно їм. У знижених частинах знаходяться Ужоцький, Торунський, Яблуницький перевали. Через перевали прокладено залізниці, автомобільні шляхи, трубопроводи та лінії електропередачі, що зв’язують Передкарпаття і Закарпаттям. Гори характеризуються пологими схилами, придатними для сільськогосподарського використання. Це район землеробства і тваринництва. Тут проходить головний Карпатський вододіл між басейнами річок Дністра, Пруту і Тиси.

Полонинсько-Чорногірська область. Найвищі гори українських Карпат. Усі вершини понад 2000 м заввишки знаходяться саме тут. До того ж, саме тут зафіксовано найнижчі річні температури повітря і найтриваліший у регіоні морозний період. Ці гори – найменш освоєна і найрідше заселена частина Українських Карпат, дуже перспективний район альпінізму і гірського туризму, відома санаторно-курортна база міжнародного значення. Полонинсько-Чорногірські Карпати починаються на крайньому північному заході від державного кордону з Словаччиною, охоплюючи Полонинський хребет, гірський масив Свидовець і Чорногору на південному сході. Полонинський хребет простягається на 130 км і складається з окремих гірських масивів-полонин. Найвищі точки: г. Рівна (1479 м), г. Стій (1677 м). Поперечні долини Полонинського хребта, якими течуть річки Уж, Латориця, Ріка, Теребля, Тересва та інші, мають високі круті схили, подекуди набуваючи каньйоноподібних форм. На південний схід від Полонинського хребта простягається невеликий за площею, але високий гірський масив Свидовець. Масив має велику площу субальпійських лук. Найвища точка Свидовця – г. Близниця (1880 м). На південний схід від Свидовця розміщений найвищий в Українських Карпатах гірський масив Чорногора. Чорногора – заліснений район, верхню його частину займають субальпійські та альпійські луки. Найвища вершина – г. Говерла (2061 м). Над полонинами здіймаються вершини Бребенескул (2032 м), Петрос (2020 м) та інші.

Рахівсько-Чивчинська область. Це один з найменш доступних і слабоосвоєних гірських районів. Гори тут нетипові для Карпат. Вони дуже давні, складені з твердих кристалічних порід (сланців, гнейсів та ін.), розчленовані притоками Тиси, Чорного і Білого Черемошу. Високі із стрімкими схилами гори і глибокі вузькі долини нагадують альпійські ландшафти. Найвищі вершини перевищують 1900 м. Масив Рахівських і Чивчинських гір –  перспективний район для розвитку гірського туризму.

Вулканічно-Карпатська область. На південний захід від Полонинського хребта і паралельно до нього проходить Вулканічний (Вигорлат-Гутинський) хребет – наймолодше гірське геологічне утворення в Карпатах. Хребет складається з вулканічних туфів і твердих кристалічних порід (андезити, базальти). Він розділений на окремі масиви (Маковиця, Синяк, Великий Діл та ін.) поперечними долинами правих приток Тиси. Між річками Боржава і Ріка хребет знижується. У його межах  трапляються цікаві поєднання залишкових форм вулканічної та людської діяльності (на вершинах вулканічних конусів знаходяться Мукачівський і Хустський замки).

Закарпатська низовинна область займає найбільш заселену частину Закарпатської області. Закарпатська низовина збігається з закарпатським прогином. Пересічні висоти 100-120 м. Найвища частина – Берегівське горбогір’я. Мінерально-сировинні ресурси досить значні (поліметалеві, комплексні руди). Господарська освоєність земель низовинного Закарпаття дуже висока (сади, виноградники, пасовища, сіножаті). Залісненість території незначна. Закарпатська низовина розчленована долинами карпатських річок – Тиси і її приток. Для запобігання їх руйнівної дії під час паводків тут необхідно постійно здійснювати водоохоронні заходи.

Кримські гори

Кримська передгірна лісостепова зона. Вона займає Зовнішнє і Внутрішнє куестові пасма. Досить густа мережа річок розчленовує передгір’я на глибокі долини – каньйони. Поширені гори-останці. Це добре освоєний район сільськогосподарського природокористування (посіви зернових культур, сади, виноградники). Тут знаходяться такі великі міста Криму, як Севастополь і Сімферополь.

Головне гірсько-лучно-лісове пасмо. Це найвища частина Кримських гір, що витяглась на 180 км з заходу на північний схід. Північні схили – пологі, південні – стрімкі, обриваються до Південного берега Криму. Тут знаходяться найвищі вершини Кримських гір, серед яких г. Роман-Кош (1545 м). Карстові форми рельєфу поширені на столоподібних масивах – яйлах. Майже всі річки півострова тут беруть свій початок.

Кримська південнобережна субсередземноморська область. Охоплює приморський ландшафтний пояс на південному схилі Головного пасма до висот 400-450 м. Являє собою систему амфітеатрів і бухт, які замикаються мисами. Природною прикрасою є вулканічні ландшафти в східній частині області (масив Карадаг). Південний берег Криму – один з найтепліших регіонів України. Виноградники і плантації ефіроолійних культур займають значні площі. Багато паркових насаджень. Це важливий курортно-рекреаційний район.