Урбанізація. Безробіття

Населення світу проживає в поселеннях двох типів: міських і сільських. Міським є поселення, де більша частина людей працює у промисловості та сфері послуг. У сільському поселенні більшість жителів зайнята у аграрному секторі господарства. Слід зазначити, що єдиного для всіх країн критерію віднесення поселень до міських або сільських не існує. Деякі держави за такий приймають законодавчо закріплену кількість жителів у населених пунктах.

Урбанізація (з латини – міський) – це процес зростання міст, збільшення кількості міського населення, підвищення ролі міст у житті суспільства та поширення міського способу життя.

В 2000 р. у міських поселеннях проживало більше половини населення планети. Можна стверджувати, що урбанізація сьогодні набула глобального характеру. Сучасному її етапові притаманні три характерні риси.

1. Швидкі темпи збільшення частки міського населення:

на початок ХІХ ст. в містах проживало 3% населення світу;

на початок ХХ ст. в містах проживало 14% населення світу;

на початок ХХІ ст. в містах проживав 51 % населення світу.

2. Подальша концентрація населення та господарства у великих (понад 100 тис. жителів) містах і містах-мільйонерах.

В 2000 р. у світі налічувалося близько 400 міст-мільйонерів. Сьогодні їх біля 500. Найбільшим містом світу вважають Токіо, в якому проживає понад 36 млн жителів.

3. Розширення території міст і злиття близько розташованих міст, об‘єднаних між собою політичними, трудовими, культурно-побутовими, виробничими, адміністративно-управлінськими зв‘язками в єдине ціле – міську агломерацію (з латини – приєднувати).

На початку третього тисячоліття у світі налічувалось 20 міських агломерацій і кількість їх постійно зростає. Вищою стадією сучасного процесу урбанізації є утворення мегалополісів (з грецької – велике місто), які виникають у результаті злиття сусідніх агломерацій з утворенням єдиної інфраструктури. На кінець ХХ ст. у світі було шість мегалополісів, із яких:

три у США:

БосВаш – уздовж Атлантичного океану від Бостона до Вашнґтона з населенням близько 50 млн жителів;

Приозерний – на південному узбережжі Великих Озер, із населенням 35 млн жителів;

Каліфорнійський (18 млн жителів).

 два в Європі:

Англійський (об’єднує агломерації Лондона, Бірмінґема, Манчестера, Ліверпуля);

Прирейнський (агломерації Рандстад у Нідерландах та Рейн-Рур, Рейн-Майн у Німеччині та ін.).

 один в Японії

Токайдо (агломерації Токіо, Йокогами та Осаки-Кобе-Кіото).

Значні відмінності існують між країнами за рівнем і темпами урбанізації. Найвищого рівня досягнуто в розвинутих країнах; у більшості країн, що розвиваються, рівень урбанізації порівняно низький, але міське населення зростає швидкими темпами, що пов’язано з міграцією в міста сільського населення. Це явище називають несправжньою урбанізацією, тому що різке збільшення міського населення не супроводжується поширенням міського способу життя.

Безробітні – це частина населення працездатного віку, не задіяна в сферах матеріального і нематеріального виробництва, що шукає роботу.

Рівень безробіття у високорозвинутих країнах коливається в межах від 2 до 10%. Втім, в період економічної кризи в деяких країнах цей показник сягав 20 і більше відсотків. Безробіття тут, зазвичай, тимчасове явище, пов’язане з пошуком роботи за бажаною спеціальністю або у зв’язку з перекваліфікацією. Добре розвинена система соціального захисту та перекваліфікації дає можливість безробітному досить швидко знайти роботу.

У країнах перехідної економіки рівень безробіття змінюється від 4% (Чехія, Угорщина) і до 10% (країни СНД). Із переходом до ринкової економіки ці країни також почали інтенсивно впроваджувати у себе служби зайнятості з метою створення цивілізованого ринку праці та зменшення соціальної напруги.

Для багатьох країн, що розвиваються, характерним є масове безробіття, що викликає еміграцію молоді в більш розвинуті країни.

В найбідніших країнах Африки населення в основному зайняте у натуральному господарстві, забезпечуючи себе засобами для існування. Тут фактично відсутня система обліку безробітних, підготовки та перекваліфікації працівників та цивілізований ринок праці. Тому точні дані про масштаби безробіття там відсутні.