Паливна промисловість об‘єднує в собі виробництва, які займаються видобутком і переробкою мінерального палива.

Теплота згоряння різних видів палива неоднакова. Найвищу теплотворну здатність мають нафта та газ. Але цінність палива залежить не тільки від його теплотворної здатності, а й від можливостей його використання: витрат на видобуток, переробку, транспортування тощо. Тому нафту та газ можна вважати найбільш економічними енергоносіями (видобуток та транспортування трубопроводами є відносно дешевими). Але надра України небагаті на ці ресурси. Вітчизняний  видобуток нафти та газу в Дніпровсько-Донецькому, Причорноморсько-Кримському і Передкарпатському нафтогазоносних регіонах покриває лише до 35 % потреб держави. Решту Україна імпортує із-за кордону. Втім, наша країна має перспективні нафтогазоносні площі на шельфі Чорного моря та у глибоких пластах Карпатського регіону, розробка яких у майбутньому відчутно послабить енергетичну залежність держави від імпортованого палива.

Нафтопереробна промисловість України, представлена декількома заводами, з яких на сьогодні тільки кременчуцький працює ритмічно.

Провідне місце серед видів палива посідає кам‘яне вугілля, запаси якого зосереджені в Донбасі і Львівсько-Волинському басейні, та буре вугілля Дніпровського басейну. Донецьке вугілля має високу собівартість, обумовлену значною глибиною залягання і невеликою потужністю пластів. Буре вугілля Дніпровського басейну видобувається переважно менш затратним відкритим (кар‘єрним) способом, але воно має і значно меншу теплотворну здатність. Запаси вугілля Львівсько-Волинського басейну незначні, тому мають в основному регіональне значення. У загальному видобутку палива країни частка вугілля становить половину обсягів.

Поклади торфу, зосереджені на Поліській низовині, і через свою низьку калорійність використовуються більше як хімічна сировина та добриво, ніж як паливо.

Проблема паливної залежності для будь-якої країни є актуальною. Для нашої держави це питання є особливо болючим з огляду на структуру економіки та великий промисловий потенціал. Вирішення його ведеться в кількох напрямках: диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, пошук і розробка нових власних родовищ, запровадження сучасних енергозберігаючих технологій. У той же час, формування сучасної транспортної інфраструктури (трубопроводи, нафтові термінали в портах, танкерний флот) в поєднанні з вигідним географічним положенням дасть Україні можливість не тільки поліпшити власне забезпечення паливом, а і збільшити надходження за транспортування сировини до інших країн.