КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА НАУКИ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

• Києво-Могилянська академія - перший і найславетніший університет на східнослов’янських землях.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

розвиток української мови

Протягом XVI - першої половини XVII ст. відбувалися важливі зрушення в розвитку української мови. Вони стосувалися насамперед мови літературної. Від часів Київської Русі тривала традиція заснування двох літературних мов: книжна староукраїнська (у другій половині XVI ст. її називали прóстою мовою) та слов'яно-руська.

Прóста мова була наближена до мови розмовної, використовувалася вона надзвичайно широко. Нею писалися найрізноманітніші судові та урядові документи, полемічні ораторсько-проповідницькі твори, повчальна поезія, літописи.

Мова слов'яно-руська - український різновид церковнослов’янської мови. Церковні книжки й надалі писалися церковнослов’янською мовою, яку тоді називали слов'яно-руською. І хоч вона також зазнавала впливів розмовної мови українців, проте залишалася незрозумілою народові.

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

Від другої половини XVI ст. почали з'являтися переклади прóстою мовою церковних текстів:

• Пересопницьке Євангеліє (1556-1561);
• Крехівський Апостол (60-х рр. XVI ст.);
• Волинське Євангеліє (1571) тощо.

Першою відомою книгою Святого Письма тогочасною книжною українською мовою є Пересопницьке Євангеліє.

• Переклад грецьких та церковнослов’янських текстів чотирьох Євангелій здійснив архімандрит Пересопницького монастиря ієромонах Григорій. Списав переклад син протопопа із Сянока Михайло.
• Рукопис виготовлено на пергаменті з уживанням чорного чорнила та кіновару. 482 його аркуші оправлено в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом.
• Книгу оздоблено вишуканими малюнками-мініатюрами, а також заставками, кінцівками, ініціалами, багатьма орнаментами, у яких відчутні мотиви доби Відродження.
• У пам’ятці засвідчено фонетичні, граматичні, лексичні й синтаксичні особливості живої української мови XVI ст.

Освіта. Стан шкільництва

• За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, основам арифметики, молитвам, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їх кількість зростала: у другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі-Волинському, на Житомирщині.
• Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику.
• Створювали свої школи та колегіуми і єзуїти. Головну мету виховної діяльності єзуїтські навчальні заклади вбачали в наверненні якомога більшої кількості українців до католицької віри.

Острозька академія

Нові риси розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького.

• Головну мету власної діяльності він вбачав у відродженні української культури на засадах православ’я. З цією метою не пізніше 1578 р. в Острозі було створено школу. Давні слов'янські традиції поєднувалися тут із надбанням тогочасного європейського шкільництва.
• В Острозькій школі ґрунтовно вивчалися мови - церковнослов’янська, грецька й латина. Викладалися в ній і "сім вільних наук" - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.
• Шкільна програма, за якою здійснювалося навчання в Острозькій школі, передбачала початкову і середню освіту з елементами вищої. Власне, тому сучасники називали Острозьку школу і школою, і колегіумом, і академією. То була перша в Україні "слов'яно-греко-латинська" вища школа в Україні та на східнослов’янських землях.
• Першим ректором Острозької академії був Герасим Смотрицький - знавець літератури, поет, письменник. На запрошення Костянтина Острозького він прибув до Острога та очолив гурток учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Герасим Смотрицький був головним перекладачем і редактором цього видання.

Братські школи

Освітянські й виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу братських шкіл.

• Перша така школа з'явилась у Львові 1586 р., а незабаром їх почали створювати скрізь по Україні. На початку XVI ст. братських шкіл налічувалося близько 30. Навчатися у них мали право діти усіх станів. Утримувалися школи коштом братств. Діти незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно.
• Головне призначення братських шкіл - давати добру освіту і виховувати відданість давнім традиціям та батьківській вірі. Саме тому велика увага в таких школах приділялася вивченню церковнослов’янської та книжної української мов. Традиційно вивчали і грецьку мову. За тих часів важко було обійтися і без латини - мови західноєвропейської науки й дипломатії.
• Братські школи, так само як і Острозька школа, були слов'яно-греко-латинськими. Крім названих мов, у них учні опановували вже згадані "сім вільних наук".
• У 1615 р. постала братська школа в Києві. До її заснування доклали зусиль вчені, письменники, й поети, провідні діячі православної церкви, які гуртувалися навколо архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького.
• Першим ректором Київської братської школи був Йов Борецький.
• Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Незабаром Лаврську школу було об’єднано з Київською братською. Об’єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. Називалася вона колегією.

Києво-Могилянська академія

• Київська колегія (незабаром Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом.

• Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили ті ж таки "сім вільних наук".

• У перших чотирьох класах академії вивчалися мови: книжна українська, церковнослов’янська, грецька, латинська і польська.
• Усі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладалися, як і скрізь у Західній Європі, латиною.
• Проте дбали в академії і про належне знання української мови: саме наукова діяльність викладачів академії, а також  студентів сприяла розвиткові української мови.
• Києво-Могилянська академія впродовж тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом для всіх станів України, Східної Європи і православного світу.

РОЗВИТОК КНИГОВИДАННЯ

Заснування постійного книговидання в Україні пов'язують з іменем московського першодрукаря Іваном Федоровича (Федорова).

• Зазнавши переслідувань у Московії, він на початку 70-х рр. XVI ст. прибув до Львова.
• У 1574 р. у Львові Іван Федорович видав Апостол і перший український друкований підручник  для навчання грамоти - "Буквар".
• У 1581 р. в Острозі Федорович видав справжній шедевр серед стародруків - Острозьку Біблію.
• До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень в 17 різних містах та селах.
• Спершу було чимало малих приватних друкарень, але поступово видання книжок зосередилось у найбільших друкарнях - Києво-Печерської лаври, Львівського братства, Михайла Сльозки, Львівського єзуїтського колегіуму.
• Найбільшим центром книгодрукування в Україні в першій половині XVII ст. стала друкарня Києво-Печерської лаври.
• Її заснував 1615 р. архімандрит лаври Єлисей Плетенецький.
• Лаврська друкарня видала першу книжку 1616 р.; протягом другої половини XVII ст. в ній було видано 120 найменувань книг - насамперед богослужебна література, а також букварі, словники, календарі, праці з історії тощо.
• Найуславленіше видання того часу - Требник Петра Могили.
• У 1638 р. у друкарні вийшла Тератургіма монаха печерського монастиря Афанасія Кальнофойського - неоціненне джерело з історії славетної обителі.
• Друкарня Києво-Печерської лаври проіснувала понад 300 років. Видані в ній богослужебні книги мали свої особливості. Вони здебільшого містили передмови, післямови, присвяти, віршовані вставки, виразною рисою яких був український характер, що позначилось на мові видань та їх оформленні.