національно-визвольні повстання українського народу 20-30-х рр. XVII ст.

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

• Національно-визвольні повстання українського народу 20-30-х рр. XVII ст. - переддень Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування середини XVII ст.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

ПОСТАТІ

Марко Жмайло - козацький гетьман, провідник козаків під час польсько-козацького збройного конфлікту 1625 р. Скинутий з гетьманства поміркованою старшиною, яка, з огляду на обставини, мусила вступити в переговори з польським гетьманом С.Конецпольським і укласти Куруківську угоду.

Тарас Федорович (Трясило) - гетьман нереєстрових козаків. Року 1629 водив запорожців у Крим. У березні 1630 р. очолив антипольське повстання. У боях під Корсунем і Переяславом його загони розбили польське військо, змусивши поляків у червні підписати угоду.

Іван Сулима - гетьман запорозьких козаків. Учасник походів проти Криму, Туреччини, за що одержав золоту медаль папи Римського. Зруйнував щойно збудовану поляками фортецю Кодак (1635 р.). У листопаді 1635 р. справу Сулими та його сподвижників було розглянуто на надзвичайному сеймі. Івана Сулиму засудили до страти і четвертували.

Павло Павлюк (Бут) - учасник повстання І.Сулими, з яким брав фортецю Кодак (1635 р.). Уникнув страти. Згодом обраний гетьманом. Року 1637 очолив нове козацьке повстання. Після невдалої битви з коронним військом під Кумейками у грудні 1637 р. потрапив у полон, невдовзі був страчений у Варшаві.

Яків Острянин - козацький гетьман, провідник повстання 1638 р. Під Жовнином у червні   1638 р., втративши надію на успіх, відступив із частиною козаків на Слобідську Україну, де оселився біля Чугуєва.

Дмитро Гуня - учасник повстання Павлюка. Під Кумейками вдалим маневром врятував козацький загін від розгрому. Влітку 1638 р. був обраний гетьманом. Відбиваючись від поляків, спорудив при впадінні р. Старець у Сулу неприступний табір, який врятував повсталих козаків від цілковитої поразки.

Владислав ІV (1595-1648) - король Речі Посполитої (1632-1648 рр.). Прихильник сильної центральної влади; під тиском сейму погодився на криваве придушення національно-визвольних повстань в Україні 1635 і 1637-1638 рр.

ПОЛЬСЬКО-КОЗАЦЬКИЙ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ 1625 р.

Занепокоєний масовим покозаченням українців, які, запроваджуючи власне самоврядування, відмовлялися коритися владі, уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків.

• У вересні 1625 р. великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров`я.
• Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустрівши поляків поблизу Канева, вдало відбивалися.
• Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера.
• Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які було завершено укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість Жмайла.

Куруківська угода

Угода передбачала:

• козацький реєстр до 6 тис.;
• ті ж, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників;
• одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.
• Козаків зобов’язували:
  • не втручатись в релігійні справи;
  • відмовитися від морських походів;
  • не підтримувати зносин з іншими державами.
• Куруківська угода встановлювала чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом.
• Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався із десяти сотень.
• Військова влада над реєстровцями належала старшому (гетьману), якого обирала загальновійськова рада й затверджував польський уряд.

ПОВСТАННЯ 1630 р. ПІД ПРОВОДОМ ТАРАСА ФЕДОРОВИЧА (ТРЯСИЛА)

Причини повстання

• Куруківська угода посилила суперечності між козаками - тими, хто потрапив до реєстру і тими, хто залишився поза ним. А що останніх була більшість, то загроза нових спалахів козацького невдоволення залишилася.
• До того ж, ситуація в Україні ускладнювалася запровадженням нового загальнодержавного податку. Не вщухали конфлікти на релігійному ґрунті.
• Аби витримати населення в покорі, польський уряд удався до сили: на Київщину було відправлено значну частину коронного війська. Але ці нерозважливі дії тільки погіршили становище.

Мешканці міст і сіл бралися до зброї. Десятки тисяч утікачів збиралися на Січі. Так визріло нове повстання.

Хід повстання

• Нереєстровці обрали гетьманом Тараса Федоровича, більше відомого під прізвиськом Трясило.
• У березні 1630 р. він зі своїм військом підійшов до Черкас, а звідти рушив до Корсуня, після здобуття якого на бік Федоровича перейшла більшість реєстровців.
• Польський уряд з метою придушення повстання відправив у каральний похід коронне військо.
• Вирішальні бої між повстанцями й польським військом сталися під Переяславом. Вони тривали протягом трьох тижнів. 20 травня 1630 р. козаки влаштували карателям "Тарасову ніч".

Переяславська угода 1630 р.

Причини укладення:

• успішні дії повстанців;
• чутки про дипломатичні контакти козаків з Московією, Кримом та Швецією;
• невдоволення польських найманців, яким затримували платню.

Зміст

• Підтверджувала умови попередньої - Куруківської.
• Щоправда, козацький реєстр було збільшено до 8 тис.: до реєстру вписувалися козаки, вилучені з нього на початку року.
• Козаки отримували право самі обирати собі гетьмана.

Деяке пом’якшення уряду Речі Посполитої у ставленні до козаків, засвідчене Переяславською угодою, було пов’язане з наближенням кінця терміну Деулінського перемир'я з Московською державою, поновленням воєнних дій та участю в них козацьких загонів.

ПОВСТАННЯ 1635 р. НА ЧОЛІ З ІВАНОМ СУЛИМОЮ

Причини повстання

1. Протягом 1632-1634 рр. тисячі козаків брали участь у польсько-московській (Смоленській) війні. Коли ж 1634 р. між Москвою та Варшавою було підписано Поляновський мирний договір, польський уряд укотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. До цього поляків спонукали постійні скарги на запорожців урядів Туреччини і Криму. Через козацькі походи відносини між Річчю Посполитою і цими державами настільки загострилися, що постала загроза війни. Вже в лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову "Про припинення козацької сваволі",  на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська.
2. Крім того, з метою контролю над козаками передбачалося збудувати в пониззях Дніпра, поближче до Запорозької Січі, потужну фортецю, у якій постійно перебувала б польська залога. Вояки залоги мали б перешкоджати втікачам, які прагнули потрапити на Низ, а також перекрити головний шлях постачання Запорожжя провіантом і боєприпасами.

Спорудження Кодацької фортеці

• Фортецю вирішили будувати на правому березі Дніпра біля першого порога - Кодацького.
• Будівництво очолив французький військовий інженер, найманець польського короля Гійом Левассер де Боплан.
• Фортецю Кодак спорудили швидко: будівельні роботи тривали чотири місяці, і вже до середини літа 1635 р. вона була цілком готова.
• У Кодаку розмістилася польсько-шляхетська залога, якою командував французький офіцер Маріон.

Здобуття Кодака запорожцями

• Будівництво Кодака вкрай обурило запорожців. Вони обрали гетьманом Сулиму, який розробив план зруйнування Кодака й розіслав універсали із закликом до боротьби. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило із Січі.
• Іван Сулима скористався відсутністю коронного війська й частини реєстровців, які тоді воювали в Прибалтиці. Запорожці легко оволоділи Кодаком і частково зруйнували фортецю. Завершивши операцію, козаки відійшли на Запорожжя, де на одному з островів спорудили табір.
• Наприкінці серпня розпочався похід проти запорожців.
• Становище повстанців ускладнювалося. Похолоднішало, забракло харчів і палива. У таборі зростало невдоволення. Цим і скористалися зрадники, вони схопили козацького ватажка та його найближчих помічників і видали їх полякам.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНЕ ПОВСТАННЯ 1637-1638 рр. ПІД ПРОВОДОМ ПАВЛА ПАВЛЮКА, ЯКОВА ОСТРЯНИНА, ДМИТРА ГУНІ

• Жорстока розправа над Сулимою та його подвижниками сама по собі не здатна була придушити козацький рух.
• Тому уряд Речі Посполитої вирішив переглянути реєстр Війська Запорозького й вилучити з нього всіх неблагонадійних. Такі дії польських можновладців стали приводом до нового повстання.
• Його очолив полковник реєстровців Павло Павлюк (Бут).
• Головна битвам між ворогуючими сторонами відбулася 6 грудня 1637 р. під Кумейками. Повстанці зазнали поразки.

"Ординація..." 1638 р.

1 березня 1638 р. у Варшаві розпочав роботу сейм, який ухвалив постанову під назвою "Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої".

• Йшлося про потребу застосування проти повстанців військової сили.
• "На вічні часи" козаків позбавляли права обирати старшин.
• Заборонялося також козацьке судочинство.
• Реєстрове військо було обмежене до 6 тис. козаків.
• Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто не мав права іти на Запорожжя.
• Козакам не дозволялося поселятися в містах, крім прикордонних - Черкас, Чигирина і Корсуня.
• Два полки реєстровців, заступаючи один за одного, мали постійно стояти на Запорожжі.

Новий етап повстання

• Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців, очолюваних Яковом Острянином, Дмитром Гунею і Карпом Скиданом, вийшли із Січі й рушили на Київщину та Полтавщину. Дорогою до січовиків приєдналися численні озброєні загони селян і міщан.
• Повстанці вирішили зупинитися під містечком Говтвою. 1 травня 1638 р. там стався переможний бій із поляками.
• Так під владою повсталих опинилася вся Полтавщина. Щоб остаточно розбити ворога, Острянин повів військо під Лубни, проте облога Лубен виявилася невдалою. Зазнавши численних утрат, повстанці відійшли до Жовнина і стали там табором.
• Під Жовнином (31 травня - 10 червня 1638 р.) знов стався бій, внаслідок якого сили повстанців було розпорошено. Тяжко поранений Карпо Скидан потрапив у полон і, ймовірно, був страчений.
• Острянин із козацькою кіннотою виявився відрізаним від табору і, вирішивши, що битву програно, з частиною козаків перейшов на порубіжні з Московською державою  землі майбутньої Слобожанщини.
• Повстанці, які залишилися в таборі (близько 20 тис.), обрали гетьманом Дмитра Гуню і продовжували боротися. У ніч проти 10 червня Гуня організував відступ 10 тис. козаків. Над старим дніпровським річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новий табір.

Близько двох місяців (червень-липень) козаки вперто билися з ворогом. Проте становище в таборі погіршувалося. Не кращими були справи і в поляків. Командування обох сторін вирішило вдатися до переговорів. Незабаром козацька старшина пристала на умови, запропоновані польським урядом. У їх основу було покладено "Ординацію Війська Запорозького...".

МІСЦЕ ПОВСТАНЬ 20-30-х рр. XVII ст. У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

• Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не спромігся, а отже, марними були сподівання, що козаки, здобувши величезний воєнний досвід, заживши європейської слави неперевершених вояків, загартувавшись у численних збройних змаганнях на рідній землі, добровільно зречуться прагнення вибороти волю.
• Повстання 30-х рр., попри їхню стихійність і незавершеність, засвідчили, що козацтво було провідною верствою українського суспільства, користувалося підтримкою всього населення, а його дії в боротьбі за права з кожним роком ставали більш організованими і цілеспрямованими.
• З огляду на це особливо прикметним видається повстання 1637-1638 рр. З-поміж інших воно відрізнялося і розмахом воєнних операцій, і кількістю учасників, і тривалістю.
• Мав той козацький виступ ще одну яскраву ознаку: вперше його керівники звернулись до всього населення України із закликами підтримати козаків. В універсалах, листах і грамотах чітко визначалася мета боротьби: визволити Україну від гніту Речі Посполитої, позбутися національно-релігійних утисків тощо.
• Повстання зазнало поразки, бо висунута його керівниками програма ще не стала загальнонародною. Звідси стихійність, брак належної згуртованості, розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових дій - ті вади, через які козацько-селянські рухи 30-х рр. не мали успіху. Об'єднання українців навколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, десятиліття "золотого спокою" 1638-1648 р. для України було часом гуртування й нагромадження сил перед новим змаганням.