ГЕТЬМАНЩИНА ТА ЗЕМЛІ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII – НА ПОЧАТКУ XVIII ст.

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

• Гетьман Іван Мазепа - видатний політичний і державний діяч, будівничий української культури.
• Культурницька діяльність Івана Мазепи не просто меценатство, а спланована далекоглядна державна політика.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

ПОСТАТЬ

Петро І (1672-1725) - московський цар (з 1682 р.), імператор (з 1721 р.). У внутрішній політиці здійснив низку важливих реформ, що мали на меті шляхом технічної та культурної європеїзації перетворити Московську державу в могутню імперію. Проводив широкомасштабну агресивну зовнішню політику. Стосовно України цілеспрямовано проводив колоніальну політику.

ОСОБИСТІСТЬ

Семен Палій народився в 30-40-х рр. XVII ст. в невеличкому містечку Борзна на Чернігівщині в міщанській родині. Його батько Пилип записався в козаки Ніжинського полку під час Національно-визвольної війни. До реєстру Ніжинського полку свого часу потрапив і Семен. Невдовзі він опинився на Січі, де й отримав прізвисько Палій (його справжнє прізвище - Гурко). Восени 1683 р. Семен Палій очолював загін запорожців, який допомагав королю Яну ІІІ Собеському в обороні Відня від турецьких військ. Про значення цієї допомоги Ян ІІІ писав в одному з листів, де називав Семена Палія "віденським богатирем". Повертаючись із походу, Палій разом зі своїми козаками вирішив не йти до Січі, а залишитися на Правобережній Україні і згодом з'єднати її з Лівобережною. Свідченням цього стало розширення влади фастівського полковника на значні території -     т. зв. Паліївщину. В останні десятиліття XVII - на початку XVIII ст. Палій став господарем Київщини, Брацлавщини, Східної Волині й Центрального Поділля.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Гетьманська резиденція Івана Мазепи містилася в Батурині. Це місто було столицею Гетьманщини також за часів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Батурин стоїть на високому березі річки Сейму - притоки Десни. Свого часу поділявся на кілька укріплених частин, оточених валами й дерев'яними вежами. Перші історичні відомості про це українське місто належать до початку XVII ст. Батурин ще за часів польського панування жив за магдебурзьким правом, яке було підтверджене й за Гетьманщини.

Під час гетьманування Івана Мазепи Батурин розбудовувався за зразками західноєвропейських столиць. Там зводилися розкішні будинки старшини і величні храми. Мазепа особисто фундував будівництво церкви Святої Трійці й монастир Св. Сави, коштами підтримував спорудження ще кількох храмів. За наказом Мазепи у Батурині було побудовано нові захисні укріплення. У гетьманській столиці відливали гармати; тут перебувала генеральна армата (артилерія). 1708 р. Батуринська фортеця мала 70 гармат.

ІВАН МАЗЕПА - ЛЮДИНА І ПОЛІТИК

• Іван Степанович Мазепа народився на Київщині - у с. Мазепинцях неподалік Білої Церкви, в сім'ї українського шляхтича. Більшість істориків вважають датою народження гетьмана 1639 р.
• Навчався Мазепа в Києво-Могилянській академії та єзуїтській колегії у Варшаві чи Полоцьку.
• Служив при дворі польського короля Яна Казимира, який відрядив його завершувати освіту за кордон.
• Протягом 1656-1659 рр. перебував у Німеччині, Італії, Нідерландах, де вивчав іноземні мови (згодом оволодів десятьма мовами), військову справу, дипломатію. Після повернення з Європи належав до оточення польського короля.
• Як королівський повірений Іван Мазепа неодноразово виконував дипломатичні доручення в Україні. Так було, зокрема, у зносинах Яна Казимира з гетьманами України Іваном Виговським, Юрієм Хмельницьким, Павлом Тетерею.
• У 1663 р. Мазепа повернувся до родинного маєтку в Білій Церкві. Згодом він з'явився в Чигирині і став одним із найближчих прибічників гетьмана Дорошенка. незабаром обійняв посаду генерального писаря. Брав участь у війнах Дорошенка проти Польщі.
• Під час виконання дипломатичного доручення 1674 р. в Криму й Туреччині був захоплений запорожцями й відісланий кошовим отаманом Сірком до Самойловича.
• Певний час служив простим козаком, але швидко вивищився завдяки яскравим здібностям.
• Від 1682 р. обіймав посаду генерального осавула в уряді лівобережного гетьмана.

Надзвичайна освіченість, життєвий досвід, ґречність Івана Мазепи викликали захоплення. Не дивно, що й для польських королів, і для українських гетьманів, і для князя Голіцина - найкультурнішої людини в Московії - Мазепа був великим авторитетом і найпопулярнішою особою з-поміж козацької верхівки. Отож, прихід його на гетьманство 1687 р. був цілком закономірним.

ПІДПИСАННЯ КОЛОМАЦЬКИХ СТАТЕЙ 1687 р. З МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ

• Своє гетьманування Іван Мазепа розпочав із підписання Коломацьких статей.
• Угоду між гетьманом і старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром Олексійовичами й царівною Софією - з іншого, було укладено 25 липня 1687 р.
• Коломацька угода писалася на основі Глухівських статей Многогрішного (17 із 22 статей) з додатками, зробленими за гетьмана Самойловича.
• Деякі зміни, якими Коломацькі статті відрізнялися від попередніх (зокрема, статті 18-20), передбачали посилення в Гетьманщині влади царату і ще більше обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду.

За Коломацькими статтями

• Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина - скидати гетьмана.
• Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.
• Гетьманському урядові заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами.
• Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців.
• Гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби "усіма силами з'єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи"; щоби "Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі". Пункт 19 Коломацьких статей до таких заходів відносив, зокрема, шлюби між українцями та московитами.

Коломацькі статті визначали гетьманський уряд як слухняне знаряддя для здійснення в Україні московської політики, спрямованої на цілковиту ліквідацію Української держави, на ще більшу "прозорість" кордонів України з Московською державою, а також на поступове, але невпинне "розчинення" українців серед московського населення.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Про напрями зовнішньополітичної діяльності Мазепи певною мірою свідчать Коломацькі статті.

• На початку гетьманування Іван Мазепа вважав, що зможе втілити свої задуми щодо України тільки в спілці з Москвою, відносини з якою, на його переконання, мали будуватися на засадах українсько-московського договору 1654 р.
• За підтримки Москви Мазепа сподівався поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина.
• Питання вибору іншого союзника на той час не визріло, оскільки Мазепа не довіряв Польщі й негативно ставився до союзу з Кримом і Туреччиною.
• Пов'язаний угодою з Московією, Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Так, козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму.

Другий кримський похід 1689 р.

• На початку весни 1689 р. 112- тисячна московська армія під командуванням Голіцина та 40 тис. українських козаків на чолі з Мазепою знову вирушили в похід на Крим.
• Здобувши перемогу в кількох битвах, московсько-українські війська підійшли до Перекопу, постояли добу під його мурами, а потім повернули назад.
• Такий перебіг подій засвідчив цілковитий провал далекосяжних завойовницьких планів Москви і в Другому кримському поході.
• Невдале завершення цього походу було зумовлене вкрай несприятливими обставинами, за яких він відбувся:
• гостра боротьба за владу між Софією та прибічниками Петра І, що стримувала мобілізацію, уповільнювала комплектацію війська.;
• погана підготовка війська до незвичних умов походу;
• повільне просування армії, бездоріжжя;
• нестача корму для коней, води й продовольства;
• відверте небажання союзників допомагати.

Що ж до України, то кримський похід 1689 р. мав негативні наслідки, позаяк загострив внутрішнє становище козацької держави.

• Населення обурювали величезні витрати, пов'язані із спорядженням козацької армії.
• Важко сприймалася присутність на українських землях численних підрозділів російської армії.

Ці обставини вимагали від Мазепи неабиякої вправності у здійсненні внутрішньої політики.

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

Ставши гетьманом, Мазепа домагався стабілізації українського політичного та економічного життя.

Визначальною рисою його внутрішньої політики було прагнення об'єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній Україні, яка уявлялася новообраному гетьманові як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою.

Культурно-освітня політика

• Діяльність Мазепи змінила архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін.
• Мазепа фундував більше десятка нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Так, у Києві коштом Мазепи було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Було відбудовано лаврські Успенський собор і Троїцьку надбрамну церкву; Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями.
• Видання мазепинської доби належать до найкращих зразків українського друку.
• Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.
• Не менше, ніж церквами і монастирями, опікувався гетьман Києво-Могилянською академією:
• збудував перший поверх нового будинку академії;
• домігся підтвердження статусу академії;
• надавав у володіння села й землі;
• матеріально підтримував студентів.

Академію стали називати навіть Могилянсько-Мазепинською.

• Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

Соціально-економічна політика

• Посилення ролі українського гетьмана, підтримка ним козацької старшини.
• Створення козацької еліти запровадженням посад бунчукових товаришів. Крім них (останніх), в оточенні Мазепи з'явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї.
• Надзвичайно вимогливо ставився гетьман до освіти майбутніх державних діячів, тому заохочував навчання молоді зі свого оточення в Києво-Могилянській академії і за кордоном.

У розвитку української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна зможе зрівнятися з європейськими державами.

ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦЬКОГО УСТРОЮ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Прагнучи об'єднати всі українські землі під однією булавою, Мазепа ніколи не випускав з-під уваги Правобережну Україну.

• Наприкінці XVII ст. більшість земель Правобережжя лежала пусткою. Це непокоїло польський уряд, бо спустошені внаслідок кривавих воєн і масової втечі населення землі, на які безперешкодно нападали турецько-татарські орди, становили загрозу для поновлення східних воєводств.
• Єдиним надійним способом зменшення цієї загрози було заселення сплюндрованого краю.
• У зв'язку з цим польський король Ян ІІІ Собеський знову звернувся до козацтва.
• Заохочуючи заселення пусток, польський уряд рішенням 1685 р. надав козацтву "правдиві привілеї та вольності".
• Згідно з тією ухвалою козаки створювали на заселених ними землях власний полково-сотенний устрій.
• Так відновилися чотири полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Фастівський (Білоцерківський) на чолі з полковниками Самійлом Івановичем (Самусем), Захаром Іскрою, Андрієм Абазином та Семеном Палієм.
• Відновлені полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями.
• Кожен із полковників заохочував заселення пусток, сприяв створенню в містах і селах органів козацького самоврядування, зокрема й козацьких судів.
• Особливою активністю у відродженні козацького ладу відзначався фастівський полковник Семен Палій.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНЕ ПОВСТАННЯ 1702-1704 рр.

• У 1699 р. Польща уклала мирну угоду з Туреччиною. Турецька загроза ослабла, тож відпала потреба в козацтві.
• Сейм ухвалив ліквідувати правобережне козацтво, а відтак гетьман наказав полковникам розпустити їхні полки.
• Після захоплення польськими військами взимку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній Україні у відповідь почалося повстання, очолене Семеном Палієм.
• Цей визвольний рух мав на меті визволення Правобережної України від польського панування та об'єднання з Лівобережною Гетьманщиною.
• У липні 1702 р. рух охопив Київщину, а на початку 1703 р. повстанці вже контролювали значну частину Правобережної України. Повстання поширилось на Волинь і Поділля, дійшло до Галичини. 15-тисячне військо, кинуте на його придушення, спинити визвольний рух не змогло.
• Повстанці Палія ставали союзниками шведів, які на той час були в стані війни  з  поляками, - адже 1700 р. розпочалася шведсько-московська (Північна) війна.
• Це  занепокоїло Москву, яка одразу  відгукнулася на прохання польського короля  Августа ІІ надати допомогу, але використала для цього війська Мазепи.
• Навесні 1704 р. війська гетьмана Мазепи перейшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь.
• Семена Палія заарештували та ув'язнили (через рік його було відправлено до Москви, а потім заслано до Сибіру).
• Польща, значну частину якої окупували шведські війська, не могла реально претендувати на Правобережну Україну.
• За таких обставин Правобережжя опинилося під владою Мазепи.

Об'єднання Правобережної України за Мазепи тривало від 1704 р. до  подій 1708-1709 рр.