УКРАЇНА В ПОДІЯХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ. ПОВСТАННЯ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ ПРОТИ МОСКОВІЇ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

• Гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби українського народу за незалежність.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

ПОСТАТЬ

Карл ХІІ (1682-1718) - шведський король (1697-1718), визначний полководець XVIII ст. Вів війни проти Данії, Польщі, Саксонії. Керував шведською армією під час Північної війни (1700-1721). На початку війни примусив капітулювати Данію (1700), розгромив московську армію під Нарвою (1700) і, завдавши поразки польсько-саксонським військам, вступив на територію Польщі й Саксонії. Змусив Августа ІІ Фрідріха укласти у 1706 р. мир, згідно з умовами якого останній зрікся престолу на користь С.Лещинського. Влітку 1708 р. армія Карла ХІІ розпочала воєнні дії проти московських військ. У 1710-1713 рр. робив спроби організувати спільний шведсько-турецький похід проти Московського царства. 1715 р. повернувся до Швеції, де намагався створити нову армію і продовжити війну. У 1716-1718 рр. спробував захопити Норвегію, яка належала Данії, де й загинув.

ОСОБИСТІСТЬ

Кость Гордієнко - кошовий отаман Запорозької Січі, друга після Івана Сірка найвидатніша постать за всі часи існування Запорожжя. 1 січня 1709 р. Костя Гордієнка вшосте обрали кошовим отаманом. Він був розважливим політиком, відзначався хоробрістю й відчайдушністю. Понад усе дбав про збереження вольностей і незалежності Запорожжя. Активно протистояв зазіханням Москви: дипломатичну й військову діяльність спрямував на ліквідацію московських залог і поселень у межах вольностей Війська Запорозького. З огляду на таку незалежницьку та антимосковську політику він попервах вороже ставився до гетьмана Мазепи.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Активною учасницею європейської політики другої половини XVII – початку XVIII ст. була Швеція. Ця балтійська країна досягла на той час неабиякої могутності: шведський король, заволодівши Прибалтикою, тримав під контролем Балтійське море. Це спричиняло опір противників Швеції - Бранденбургу, Данії, Польщі, Московії - і не могло не дратувати такі великі держави, як Англія, Голландія і Франція. Проте Австрія, Франція, Англія, Голландія готувалися до війни за іспанську спадщину (1701-1714 рр.) і через те не могли активно втручатися в боротьбу за Прибалтику проти Швеції.

На початку XVIII ст. склалися сприятливі умови для антишведської коаліції. Користуючись цим, данський король зайняв Гольштейн, що був тоді союзником Швеції, а польський король розпочав похід проти Ліфляндії та оточив Ригу. Готувався до війни проти Швеції і цар Петро І, якого від воєнних дій на півночі стримувала війна проти Туреччини. Коли ж у липні 1700 р. з Туреччиною було підписано мир, Петро І почав збирати війська поблизу шведського кордону. Війна Московії проти Швеції розпочалася 9 серпня 1700 р., а в історію увійшла під назвою Північної.

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛКІВ У ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ

Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України.

• Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої.
• Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні втрати.
• До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників.
• Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби спричиняли скарги й нарікання, а часом навіть самовільне повернення козаків додому.
• До невдоволення спонукало те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень.
• Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.
• Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав.
• Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до Московії тощо.

Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією.

ПОХІД КАРЛА ХІІ В УКРАЇНУ. ПОШУКИ НОВИХ СОЮЗНИКІВ

• Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя, Іван Мазепа в 1704-1705 рр. удався до таємної дипломатії з противниками Москви. Так, зокрема, восени 1705 р. він налагодив зв'язки з польським королем Станіславом Лещинським, якого було обрано 1704 р. тими угрупованнями, що підтримували шведського короля.
• Через Лещинського український гетьман сподівався встановити стосунки зі Швецією.
• У 1706 р. Мазепа й справді завдяки посередництву польського короля розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ.

Зовнішньополітичні передумови антимосковського повстання Івана Мазепи

Перемога царя і польського короля Августа		Перемога шведського короля Карла ХІІ і його ставленика Станіслава Лещинського
Україна була б поділена між Польщею та Росією		Україна, як союзник Москви, опинилася б під владою Польщі й втратила б автономію

Єдиним порятунком було визволення з-під влади царя, до того ж заздалегідь, до закінчення війни та укладення мирного договору.

Похід Карла ХІІ в Україну

• Року 1708 р. Карл ХІІ почав здійснювати свій давній задум про похід на Московію.
• Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. На початку похід складався вдало.
• Але після кількох невдач у серпні - вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану.
• Він вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її силу козацькими полками та військом Лещинського.
• Шведський король покладав також надії на допомогу від кримського хана й турецького султана.
• Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіваною для Мазепи.
• Такий розвиток подій гетьман вважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало, що саме тут розгорнуться воєнні операції російсько-шведської війни.
• З огляду на це завдання визволення України з-під влади царя ставало ще важчим.
• Велика небезпека таїлася також у тому, що в плани Мазепи була втаємничена лише найвідданіша козацька старшина, а рядове козацтво, нічого не відаючи про задуми гетьмана, готувалася до війни проти шведів.

УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ СОЮЗ

• Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав українського гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини.
• Мазепа вирішив об'єднатися зі шведами для війни проти Московії.
• 24 жовтня 1708 р. Іван Мазепа виїхав на зустріч із Карлом ХІІ. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина та 7 із 12 полковників.
• Надвечір 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч Мазепи з Карлом ХІІ.
• 29-30 жовтня 1708 р. між українцями та Карлом ХІІ було укладено договір.

Стислий (із 6 пунктів) виклад цього договору містить "Вивід прав України" - політичний документ, з яким 1712 р. Пилип Орлик (генеральний писар за урядування Мазепи, гетьман у вигнанні), обстоюючи права України, звернувся до європейських монархів.

Договір передбачав:

• Україна має бути незалежною і вільною;
• усі загарбані Московією землі, що колись належали "руському" народові, мають бути повернені Українському князівству;
• шведський король зобов'язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це просять гетьман і "стани";
• Мазепа має бути довічним князем України;
• шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства;
• для стратегічних потреб шведське військо може займати п'ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч).

ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АКЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ ПРОТИ УКРАЇНИ

• У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив Мазепу у "зраді", у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі - уніатам.
• Цар наказав також старшині й полковникам терміново зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана. Водночас Петро І звелів Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.

Знищення Батурина

• Отримавши царський наказ, московські війська рушили на столицю Гетьманщини.
• У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення.
• Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були налаштовані захистити гетьманську столицю.
• Та через зраду одного з полкових старшин Прилуцького полку Івана Носа, який вказав на потаємний хід, московські вояки 2 листопада проникли до міста і влаштували в ньому криваву різанину - жорстоко вбили всіх його мешканців, навіть жінок та немовлят. Батурин було вщент зруйновано.

Знищення Батурина та його мешканців не було тільки помстою. Цим  каральним актом Петро І намагався залякати українців та остаточно упокорити їх, позбавивши прагнень до волі.

Обрання гетьманом Івана Скоропадського

• Згідно з іншим наказом царя 6 листопада в Глухові відбулася Старшинська рада.
• Щоправда, прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, переяславський та наказний ніжинський.
• Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.
• Виборам гетьмана передувала церемонія "покарання" Івана Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафота.
• Перш ніж "стратити" опудало, було зачитано список гетьманових "провин" та виголошено вирок. 12 листопада у присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церковне прокляття (анафему) Мазепі.

Церемонія заочної страти і проголошення анафеми мала засвідчити, що виступ проти волі царя - то злочин проти Бога. Дії Петра І були проявом жорстокої колоніальної політики Московії щодо України. Головна мета тих дій - посіяти відчуття провини та страху серед усього населення Гетьманщини, розколоти український народ, викоренити з його свідомості ідею національної самобутності і прагнення до незалежності. Після батуринських подій будь-які спроби національного визволення брутально придушувалися й таврувалися як мазепинство.

ПРИЄДНАННЯ ЗАПОРОЖЦІВ ДО ШВЕДСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ

• Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін.
• Запорозьке 10-тисячне військо мало славу запеклих вояків, користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам вийти зі скрути.
• Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 - весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати Мазепу.
• Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.
• 26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши дорогою підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави. У Диканьці запорожців вітав Іван Мазепа.
• Звідти гетьман разом з кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ.
• Зустріч Мазепи, Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 року.

Зруйнування Чортомлицької Січі

• Відповіддю Петра І на приєднання запорожців до Мазепи й Карла було зруйнування Січі.
• Прямуючи на Січ, війська московського полковника Яковлєва нищили козацькі містечка і села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром.
• Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили.
• Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Ґалаґана. Він добре знав Січ і її околиці та облудно обіцяв січовикам недоторканість. Це й вирішило справу.
• 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено.

Зруйнування Січі та жорстока розправа над запорожцями, як і спалення Батурина, мали одну й ту саму мету - поставити українців на коліна.

ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709 р.

• Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягти через Харків і Курськ.
• Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву.
• Шведська армія підійшла до Полтави наприкінці квітня. Карл ХІІ сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське військо змушене було розпочати облогу.
• Тим часом до міста прибув Петро І з головними силами.
• 27 червня стався генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11-ї години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.

Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди.

Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

Причини поразки шведсько-українського війська

Серед причин поразки шведського війська історики називають передусім значну кількісну нерівність сил під Полтавою.

• Московська армія разом із українськими полками Скоропадського та Слобожанщини мала близько 50 тис. вояків і 102 гармати, військо ж Карла ХІІ налічувало лише 31 тис. вояків і тільки 6 гармат.
• Українські полки Мазепи безпосередньої участі в битві не брали: вони охороняли шведську армію від можливого обходу московським військом.
• Поразку спричинило те, що Карл ХІІ злегковажив силами російської армії. Молодий полководець занадто вірив у своє воєнне щастя.
• Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання та що через дії царя неможливою стала допомога з боку хана.
• До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.

Капітуляція шведського війська

• Вцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли до козацької фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро козацькою флотилією, що розташувалася там.
• Одначе після нападу військ Яковлєва від флотилії лишилося кілька човнів. Вони й були використані для переправи на правий берег Дніпра Карла ХІІ з кількома генералами і 3-тисячним загоном, а також Мазепи, Костя Гордієнка й кількох сотень козаків.
• 30 червня біля Переволочної з'явився Меншиков із 10-тисячним загоном.
• Він примусив капітулювати решту шведської армії, що налічувала понад 13 тис. Про козаків в умовах капітуляції взагалі не йшлося, бо Меншиков не вважав їх за рівноправних противників.

Відступ шведського короля та українського гетьмана

• Карл ХІІ і Мазепа прямували до турецького кордону. 7 липня вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер.
• 1 серпня поранений Карл ХІІ і хворий Мазепа зупинилися в передмісті Бендер. Тут, у Варниці, Іван Мазепа вже не вставав з ліжка, доживаючи останні дні. Помер він вночі проти 22 вересня.
• Гетьмана поховали у Варниці; у березні 1710 р. його труну вивезли до православної землі Молдавії - м. Галаца (нині Румунія) і там перепоховали в головній церкві монастиря      Св. Юрія.

МІСЦЕ ГЕТЬМАНА І.МАЗЕПИ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ

• Видатний український гетьман Іван Мазепа урядував упродовж двадцяти років, домігшись стабілізації внутрішнього життя України, а в зовнішній політиці протидіючи наступові російського царату на українську автономію.
• Особливу турботу виявляв до українського духовного життя, вкладав величезні гроші з державної скарбниці та власні у розвиток української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування.
• Гетьманування Івана Мазепи - героїчна сторінка самовідданої боротьби українського народу за незалежність. Виявом цієї боротьби стало повстання проти Московської держави.
• Прагнення Мазепи створити власну еліту, його далекосяжна політика в царині культури та освіти забезпечили ще майже 80-літнє існування гетьманської держави, вплинули на подальший розвиток українського народу та його державницьких традицій, на формування національної культури.
• Доба гетьмана Мазепи - це час відродження України, епоха її політичного, економічного і культурного поступу.