Індія та Китай у ІІІ – ІІ тис. до н. е.

Велика країна, що давніх часів розташовувалась на півострові Індостан у Південній Азії мала назву – Стародавня Індія.

У III тис. до н.е. на берегах річки Інд були засновані два великих міста – Мохенджо-Даро та Хараппа. Результати розкопок свідчать, що ці міста-колиски найдавнішої індійської цивілізації були зведені на хаотично, а за точним планом.

На початку ІІ тис. до н.е. ці колись квітучі міста прийшли в занепад, і жителі полишили їх. На 3,5 тисячі років про міста забули, і тільки в 1922 р. археологи знайшли їх. Остаточно не встановлено причин занепаду цих міст, втім з їх загибеллю закінчується найдавніший період історії Індії.

Напівкочові племена аріїв прийшли на територію Індії з північного заходу у середині II тис. до н.е. Санскрит (мова аріїв) – споріднений з мовою стародавніх персів та сучасними європейськими мовами.

На північний схід від Індії, там де течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи, розташована країна, яку ми називаємо Китай.

Перші поселення в долині Хуанхе з'явилися у V тис. до н.е., значно пізніше ніж в Єгипті та Дворіччі. Причина цього – велика кількість дощів та густі ліси. Перші легенди про китайських правителів сягають 2000 року до н.е. У середині ІІ тис. до н.е. в середній течії Хуанхе з'явилась держава Шан (за назвою панівного племені), сусідні племена називали її Інь. Тому першу державу, яка переважно займалась землеробством, називають Шан-Інь.

Очолював державу верховний правитель – ван. Він керував військовими походами, будівництвом каналів та дамб, був головним жерцем. Ван мусив рахуватися з думкою народних зборів та ради старійшин.

Підкорені царством Шан-Інь племена часто повставали і наприкінці ІІ тис. до н.е. держава прийшла в занепад. Близько 1000 року до н.е. Шан-Інь завоювали західні кочівники – чжоу.