Європа

Фізична та політична карта

Європа – це перший регіон, що розглядається в регіональній частині курсу. Вивчення регіонів базується на матеріалі загального огляду світу. Характеризуючи населення, природно-ресурсний потенціал чи галузі господарства будь-якого регіону світу, бажано додатково використовувати відповідні карти світу і коментарі до них.

Загальна площа поверхні - 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн. км² звуженням між морем Веделла (Атлантичний океан) і морем Росса (Тихий океан).

Політична карта Європи зазнала значних перетворень у 90-ті роки ХХ ст. і продовжує змінюватися сьогодні. Події останніх років, що відбулися в Європі, не тільки змінили обличчя континенту, а й суттєво вплинули на весь світ.

1989-1990 рр.

Антитоталітарні революції в Болгарії, НДР, Румунії, Чехословаччині, що потягнули за собою демократичні перетворення в Польщі, Угорщині, Чехословаччині, країнах Балтії. Припинили своє існування військова організація Варшавський договір і Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), які були основними чинниками інтеграційних процесів у Центральній Європі часів соціалізму.

1991 р.

Об’єднання ФРН і НДР в єдину державу. Розпад СРСР і виникнення на пострадянському просторі нового політичного утворення – Співдружності незалежних держав (СНД), до якої увійшли всі країни – республіки колишнього СРСР крім Естонії, Латвії, Литви та Грузії. Остання приєдналася до СНД у 1994 році. Розпад Югославії й утворення натомість нових суверенних держав.

1993 р.

Поділ Чехо-Словаччини на дві незалежні держави – Чехію та Словаччину. Перетворення Європейського економічного співтовариства в Європейський Союз. Посилення інтеграційних процесів у Європі з метою створення економічного, політичного об’єднання в межах єдиного європейського простору.

1995 р.

Приєднання до ЄС Австрії, Швеції та Фінляндії.

1999 р.

Перша хвиля розширення НАТО: новими членами стали Польща, Чехія, Угорщина.

2002 р.

Введення в готівковий обіг євро.

2004 р.

Чергова хвиля розширення НАТО (сім нових членів) та ЄС (десять нових членів).

2007 .

до ЄС долучилися Болгарія і Румунія, а 2013 р. – Хорватія.

Членство в НАТО 2009 р. набули Хорватія і Албанія, 2017 р. – Чорногорія, 2020 р. – Північна Македонія

2020 .

Велика Британія вийшла з ЄС

Отже, Європа була і залишається одним із провідних економічних і політичних центрів світу. Сумарний ВВП європейського регіону становить майже 30% від світового. Територіальна структура господарства Європи склалася в основному в минулі століття. Найбільший розвиток отримали райони, що тяжіють до центральної осі розвитку, яка простягається від промислових районів Британії, через долину Рейну до центральної Італії.До центральної осі розвитку входять промислові райони восьми європейських країн: столичні райони Великого Лондону і Великого Парижу, Рурський район (Рейнсько-Рурська агломерація), промисловий трикутник Мілан –Турін – Генуя в Італії, промислово-міська агломерація Рандстад в Нідерландах тощо.

Провідними в господарстві європейського регіону є галузі авангардної трійки, які забезпечують технічний і технологічний прогрес.

За класифікацією ООН Європу поділяють на субрегіони

Північна Європа (Велика Британія, Естонія, Литва, Ірландія, Латвія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Данія);

Східна Європа (Білорусь, Молдова, Росія, Словаччина, Україна, Болгарія, Польща, Ромунія, Угорщина, Чехія);

Західна Європа (Австрія, Бельгія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Німеччина, Франція, Швейцарія);

Південна Європа (Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Північна Македонія, Португалія, Сан-Марино, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія);

Легенда

Європа

Європа

Фізична та політична карта

Зображення

Легенда

Settings